Анотація: Український письменник Василь Стефаник (1871–1936) був новатором у літературі, неперевершеним майстром стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Письменник уживає покутський діалект, передає живі образи трагічної дійсності, які неможливо було б відтворити літературною мовою. Автор зачіпає теми самотньої старості та трагедії зайвих ротів у бідних селянських родинах, еміграції за океан галицького селянства на межі XIX та XX сторіч тощо.