Анотація: Представлено цикл віршів у прозі Павла Тичини, в якому поет продовжує тему перемоги добра в серцях людських як передумови до перемоги над озвірілим злом у суспільстві. У цій збірці відбивається поступова зміна світогляду і переконань поета. Майже зовсім зникає музичність і милозвучність, натомість приходить розуміння світла, яке наче генерує межу, де закінчується матеріальне і починається невідоме нематеріальне. Автор пише про тогочасні події з усіма їх протиріччями і складнощами, закликає прислухатись до простого народу, до його реальних потреб.