Анотація: Монографія присвячена вивченню специфіки розбудови сакрального простору ранньосередньовічного Києва. Особливу увагу приділено дослідженню історико-культурного контексту київської образної моделі Нового Єрусалима. Шляхом аналізу найдавніших вітчизняних творів літератури і мистецтва, які відображають добу християнізації Русі, показані особливості рецепції креативної ідеї: «Київ – Новий Єрусалим». Йдеться про синтез богословської, церковно-політичної і державної думки, втіленої в топографії, архітектурі, монументальному живописі головних київських святинь.