Анотація: Автор оповідає про подільських друзів і однодумців Т. Г. Шевченка. Тих, які залишилися вірними пам’яті поета і після його кончини, брали участь у перепохованні, поширювали його ідеї, пропагували твори Кобзаря, ініціювали їх видання. Логічно перекидає місточок з минувшини у наші дні, подаючи низку розповідей про тих, хто за покликом серця вважає своїм обов’язком донести до сучасників шевченківське слово, поезію, мистецьку спадщину, які мають потужний емоційно-виховний заряд.