Анотація: Ця книга є текстом промови на Всеукраїнській поетичній нараді (11 трав. 1934) А. Хвилі, зав. відділу ЦК КП(б)У. Основні тези виступу: українська радянська поезія, зокрема пролетарська поезія, яка є складовою частиною радянської літератури, має безперечні досягнення. Творчість ряду українських поетів (П. Тичини, Л. Первомайського, І. Кулика, С. Голованівського), а також майстрів літератури нацменшин України (І. Фефера, І. Гільдіна та інших) вказує на підвищення якості творів. Але поезія все ж відстає від тих проблем, що їх ставить соціалістичне будівництво. Українську радянську поезію намагалися захопити націоналісти, були спроби спрямувати її розвиток на шлях формалізму. На певному історичному етапі відбувалася боротьба з неокласиками та їх спільниками, з ваплітянцями, дрібнобуржуазними футуристичними течіями, з різними «школами» формалізму.